Мохаммед VI

Мохаммед VI
араб. محمد السادس بن الحسن‎
Народився	21 серпня 1963(1963-08-21)[1][2][3] (60 років) Рабат, Марокко
Країна	Марокко
Національність	араби[4] і Бербери[4]
Діяльність	король, монарх
Alma mater	Університет Мухаммеда Vd (1985), Університет Ніцци (1994), Collège Royald (червень 1981) і University of Côte d'Azurd
Знання мов	арабська[5], англійська[6], французька[5] і іспанська[5]
Титул	король
Посада	Король Марокко
Конфесія	мусульмани
Рід	Алауїти
Батько	Хасан II
Мати	Лалла Латіфаd
Родичі	Мухаммед V
Брати, сестри	Prince Moulay Rachid of Moroccod, Princess Lalla Hasnaa of Moroccod, Princess Lalla Asma of Moroccod і Princess Lalla Meryem of Moroccod
У шлюбі з	Лалла Сальма
Діти	Princess Lalla Khadija of Moroccod і Moulay Hassan, Crown Prince of Moroccod
Нагороди	почесний доктор[d] (22 червня 2000)
Медіафайли у Вікісховищі

Мохаммед VI бен аль Хасса́н (араб. الملك محمد السادس للمغرب‎, нар. 21 серпня 1963, Рабат, Марокко) — король Марокко з 1999 року.

Мохаммед — старший син і друга дитина короля Хасана II і його дружини Лалли Латіфи Хаммам зі знатної берберської родини. До 1999 року Мохаммед був принцом, а 23 липня 1999, через кілька годин після смерті батька, був коронований.

Мохаммед став 23-м королем в династії Алавітів, які правлять Марокко з 1666.

Одними з перших актів Мохаммеда VI стали амністія політв'язням і звільнення міністра внутрішніх справ Дріса Басрі, що символізував репресії і владу таємної поліції при попередньому королі^[7]. Великі амністії були оголошені королем також в 2003^[8] і 2005 роках^[9].

У 2005 оголосив про програму розвитку людського потенціалу в країні, в першу чергу у вигляді боротьби з бідністю^[10][11]. Спочатку на програму було виділено 13 млрд дирхамів на 5 років (2006—2010), програма торкнулася близько 5 мільйонів марокканців (в тому числі дозволила створити 40 000 нових робочих місць). З огляду на досягнуті успіхи, вирішено продовжити програму до 2015 року із збільшенням її фінансування^[12].

У 2007 призначив главою Консультативної ради з прав людини колишнього політв'язня Ахмеда Херзенні. Йому була доручена масштабна програма в галузі інформування підданих по даній темі і реабілітації жертв політичних репресій^[13].

У 2009 відсвяткував 10-річчя свого правління. За оцінками західних спостерігачів, за цей час країна суттєво просунулася до значно більш м'якої форми авторитаризму в порівнянні з режимом його батька Хассана II^[14][15]. Цивільні права багатьох груп населення, наприклад, жінок, були розширені^[16], помітно покращилася ситуація у сфері дотримання прав людини і свободи преси (особливо в порівнянні з іншими країнами африканського та арабо-мусульманського регіону), країна досягла великих успіхів в соціально-економічному розвитку^[17]. Проте присутня і суттєва критика у зв'язку з масовою корупцією, бідністю, недостатніми темпами реформ в галузі прав людини та іншими проблемами. Зокрема тривають переслідування ЗМІ, тортури і свавільні затримання. Корупція не тільки не знижується, але навіть посилюється, понад 40 % населення залишаються неписьменними, у доповіді про індексі людського розвитку ООН Марокко займає 126 місце^[18].

У 2011 з ініціативи короля Мохаммеда VI^[19] проведена конституційна реформа, відповідно до якої розширені повноваження парламенту і прем'єр-міністра країни, гарантовані незалежність судової системи, основні права та свободи громадян. Берберська мова отримала статус офіційної поряд з арабською. Також в Основний закон країни включені положення щодо розширення місцевого самоврядування, соціальних питань та боротьби з корупцією^[20].

Його дружина Лалла Сальма належить до впливового в Марокко арабського клану Беннані. Син короля Мохаммеда VI Мулай Хассан, який народився в травні 2003 року, є спадкоємцем марокканського престолу. 1 березня 2007 у королівської сім'ї народилася дочка. Принцеса отримала ім'я Лалла Хадіджа (Lalla Hadija)^[21].

• Список 50 чинних голів країн, що керують найдовше

• Офіційний сайт Королівського Дома Марокко. [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
• Капитонов К. Новый король Марокко Мухаммед Шестой, сын Хасана Второго. [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

п о р Алауїти Султани Мулай ар-Рашид (1664-1666, 1666-1672) • Мулай Ісмаїл (1672-1727) • Мулай Ахмад (1727-1728, 1728-1729) • Абд аль-Малік (1728) • Абдаллаг II (1729-1735, 1736) • Мулай Алі аль-Арадж (1735-1736) • Мухаммед II (1736-1738) • Мулай аль-Мустаді (1738-1740) • Абдаллаг III (1740-1745) • Зайн аль-Абідін ібн Ісмаїл (1745) • Абдаллаг IV (1745-1757) • Мухаммед III (1757-1790) • Мулай аль-Язід (1790-1792) • Мулай Сулейман (1792-1822) • Абдуррагман (1822-1859) • Мухаммед IV (1859-1873) • Хасан I (1873-1894) • Абд аль-Азіз (1894-1908) • Абдул-Хафід (1908-1912) • Юсуф (1912-1927) • Мохаммед V (1927-1953, 1955-1957) • Могаммед бен Арафа (1953-1955) Королі Мохаммед V (1957-1961) • Хасан II (1961-1999) • Мохаммед VI (1999-нині)

п о р Чинні монархи Теократична монархія Папа Римський (Франциск) Абсолютна монархія Султан Брунею (Хассанал Болкіах) • Емір Катару (Тамім бін Хамад Аль Тані) • Султан Оману (Хайтем бен Тарік Аль Саїд) • Король Саудівської Аравії (Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд) • Князь Мальтійського ордену (Джон Данлап) Конституційна монархія Європа Співкнязі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) • Король Бельгії (Філіп I) • Король Великої Британії1 (Чарльз III) • Король Данії (Фредерік X) • Король Іспанії (Філіп VI) • Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) • Великий герцог Люксембургу (Анрі) • Князь Монако (Альбер II) • Король Нідерландів (Віллем-Олександр) • Король Норвегії (Гаральд V) • Король Швеції (Карл XVI Густав) Азія Емір Бахрейну (Хамад ібн Іса аль-Халіфа) • Король Бутану (Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук) • Король Йорданії (Абдалла II) • Король Камбоджі (Сіамоні Нородом) • Емір Кувейту (Мішааль аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах) • Король Малайзії (Ібрагім Іскандар[en]) • Король Таїланду (Маха Вачиралонгкорн) • Імператор Японії (Нарухіто) Африка Король Лесото (Летсіє III) • Король Марокко (Мохаммед VI) • Король Есватіні (Мсваті III) Океанія Верховний Вождь Самоа (Ва'алетоа Суалауві II) • Король Тонги (Тупоу VI) • Король Австралії, Король Нової Зеландії, Король Папуа Нової Гвінеї, Король Соломонових Островів, Король Тувалу (Чарльз III) Америка Король Антигуа і Барбуди, Король Багамських Островів, Король Белізу, Король Канади, Король Гренади, Король Ямайки, Король Сент-Кіттс і Невісу, Король Сент-Люсії, Король Сент-Вінсент і Гренадин (Чарльз III) 1 - є також головою Королівств Співдружності

п о р Президенти та королі країн Африки Королі Король Есватіні (Мсваті III) • Король Лесото (Летсіє III) • Король Марокко (Мохаммед VI) Президенти Алжиру (Абдельмаджид Теббун) • Анголи (Жуан Лоренсу) • Беніну (Патріс Талон) • Ботсвани (Мокгвітсі Масісі) • Буркіна-Фасо (Ібрагім Траоре (в. о.)) • Бурунді (Еварист Ндаїшиміє) • Габону (Бріс Оліґі (в. о.)) • Гамбії (Адама Берроу) • Гани (Нана Акуфо-Аддо) • Гвінеї (Мамаді Думбуя (в. о.)) • Гвінеї-Бісау (Умару Сісоку Ембало) • Джибуті (Ісмаїл Омар Гелле) • ДР Конго (Фелікс Чісекеді) • Екваторіальної Гвінеї (Теодоро Обіанг Нгема Мбасого) • Еритреї (Ісаяс Афеверкі) • Ефіопії (Сахле-Ворк Зевде) • Єгипту (Абдель Фаттах Ас-Сісі) • Замбії (Хакаінде Хічілема) • Зімбабве (Еммерсон Мнангагва) • Кабо-Верде (Жозе Марія Невіш) • Камеруну (Поль Бія) • Кенії (Вільям Руто) • Коморських Островів (Азалі Ассумані) • Конго (Дені Сассу-Нгессо) • Кот-д'Івуару (Алассан Уаттара) • Ліберії (Джозеф Боакаї) • Лівії (Мухамед аль-Менфі) • Маврикію (Притвіраджсінг Ропун) • Мавританії (Мухаммед ульд аш-Шейх аль-Газуані) • Мадагаскару (Анрі Радзуеліна) • Малаві (Лазарус Чаквера) • Малі (Ассімі Гоїта (в. о.)) • Мозамбіку (Філіпе Н'юсі) • Намібії в.о. (Нанголо Мбумба) • Нігеру (Абдурагман Тчіані) • Нігерії (Бола Тінубу) • ПАР (Сиріл Рамафоса) • Південного Судану (Салва Киїр) • Руанди (Поль Кагаме) • Сан-Томе і Принсіпі (Карлуш Віла-Нова) • Сейшельських Островів (Вавел Рамкалаван) • Сенегалу (Бассіру Фай) • Сомалі (Хасан Шейх Махмуд) • Судану (Абдель Фаттах аль-Бурхан) • Сьєрра-Леоне (Джуліус Маада Біо) • Танзанії (Самія Сулуху) • Того (Фор Гнассінгбе) • Тунісу (Каїс Саїд) • Уганди (Йовері Мусевені) • ЦАР (Фостен-Аршанж Туадера) • Чаду (Магамет Дебі Ітно (в. о.))

Генеалогія та некрополістика WikiTree Література та бібліографія Index Theologicus Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook Довідкові видання Британський музей · Загальний каталог Diamond · Evene · Google Arts & Culture · Munzinger IBA · NNDB · OpenSanctions · Quirinale.it · Французька Вікідія Нормативний контроль BIBSYS: 15001987 · BNF: 125606842 · CANTIC: 981058619956406706 · EGAXA: vtls002996069 · FAST: 455774 · Freebase: /m/01gz4f · GND: 128508922 · GTAA: 133343 · ISNI: 0000000114659461 · J9U: 987007312479505171 · LCCN: n00029052 · MAK: 9810688789605606 · NCF: ncf12142124 · NKC: jo20201077482 · NLP: a0000003326989 · NTA: 070830509 · VIAF: 1066511